ось бачиш його такого неприступного і суворого, і думаєш про нього, сама дивуючись собі, що думаєш про абсолютно сторонню людину.а потім раптом опиняєшся з ним на відстані півтора метрів. розповідаєш, як тебе звати, чому ти тут – так треба, такі правила роботи в групі. дивишся йому в очі. слухаєш. і думаєш: а він не такий вже і суворий.