2012/02/20 23:28:29
до Даня зателефонувала його старша сестра Соломія і запропонувала провести вихідні в їхньому будинку за Києвом. вони з чоловіком мали їхати на день народження до його мами, а комусь треба було годувати їхнього песика ))) ми не змогли відмовитися, і в п"ятницю ввечері чкурнули за місто. там провели родичів у дорогу, і приблизно об 11 повлягалися спати. напевно чи не вперше - ми були самі! тільки Даньо, Любчик і я!!! тиша, спокій і широчезне ліжко :) було солодко засинати з думкою, що завтра субота і не треба нікуди поспішати, і можна буде валятися в ковдрах хоч до обіду. але вранці я відкрила очі, глянула у вікно, побачила перші промені сонця і зрозуміла, що зовсім-зовсім не хочу спати, і навіть валятися в ліжку. повернула голову праворуч, у цей момент прокинувся Даньо і, здається, був налаштований так само. на годиннику було кілька хвилин на восьму. не встигли ми з Даньом пообійматися і 10 хвилин, як несподівано включився Любчик, бадьорий і життєрадісний. ми повставали, вмостилися біля вікна і ще з 10 хвилин розглядали краєвид, цнотливо білі засніжені поля, дерева вдалині, вкриті інієм, будинки і червоне сонце над самісіньким горизонтом. так почався день, в якому були тільки МИ!




спустилися на перший поверх, і в першу чергу приготували Любчикові какао, собі запарили каву і зробили канапки. 


нагодували песика, помилися, помолилися, одяглися і вийшли на прогулянку. мені було легко і добре, навіть забула про живіт і про мороз.





коли повернулися до хати, аж не вірилося, що тільки опів на 12, таким насиченим був ранок. зігрілися гарячим чаєм. Даньо з Любчиком вмостилися з книжкою на дивані, а я готувала обід.



на обід - тушене мняско і паста папарделле, яку я дужжже люблю :)



після обіду була сієста, яка в Любчика розтяглася на 3 з половиною години. ми з Даньом тим часом засіли за "ерудит". а коли прокинувся Любась, злізли вниз і продовжили "ерудувати" у вітальні вже втрьох ))) потім Даньо розпалив вогнище в каміні, і ми розважалися тим, що смажили на довжелезних палицях дитячі сосиски й дивилися по телевізору дурнуватий фільм "День святого Валентина".









позасинали ми солодко знову об 11 :)... потім була чудова неділя: тихий блаженний ранок, поїздка до церкви на Службу Божу, повернення Соломії з Романом і вже спільне чудове проведення другої половини дня. ввечері я навіть не шкодувала, що ми вертаємося в Київ. не хотілося псувати післясмаку неймовірних вихідних якимись негативними думками чи почуттями. тому я просто дякувала Богові, Даньові і Соломії за нагоду відірватися від реальності.


0 посетителей, 40 комментариев, 0 ссылок, за 24 часа